У затишній українській кухні Марійка помітила щось під вишитою скатертиною. Вона витягла звідти складений лист.
Щойно Марійка розгорнула лист, у стіні дзенькнуло. На кухонній стіні з’явилися снігові двері з блискучою ручкою. «Ой!» — прошепотіла вона.
Марійка торкнулася ручки. Двері відчинилися, і за ними простягнувся місячний сніговий світ.
Сніжинки лоскотали Марійці ніс, а лист світився попереду. Місячна стежка впиралася у три заметені кучугури.
Марійка видерлася на перший замет і з’їхала з другого. Третій вона почала розкопувати дерев’яною ложкою.
Ложка злетіла вгору. Плоп! Вона впала просто на голову сніговика, а той підняв гілку й показав на сяючу браму.
Марійка стиснула лист і штовхнула браму. Та почала рости — вище, вище, аж поки верхівка зникла в сніговому сяйві.
«Я спробую ще раз», — сказала Марійка. Вона рушила за світними позначками листа й зробила один сміливий крок у снігове світло.
Марійка опинилася знову в затишній українській хаті. Снігові двері зменшилися до крихітної картинки на листі.
Марійка приколола лист біля вікна. Потім усміхнулася й відчинила звичайні дверцята шафки: цікаво, яке диво чекає там?