У дитячій кімнаті червона машинка промчала килимом. Тук — і вона зникла під диваном.
Міша просунув пальці в темну щілину. «Моя машинка!» — покликав він, стискаючи щелепи.
На підлозі лежала довга дерев’яна ложка. Міша підсунув її під диван і почав обережно підштовхувати машинку.
Та ложка вислизнула й дзенькнула об підлогу. Рокі торкнувся лапою ніжки дивана та тихо заскавулів.
Міша озирнувся кімнатою. Потім прив’язав магніт до мотузки й опустив його під диван.
Магніт хитався туди-сюди, але нічого не знаходив. Раптом з-під дивана пискнуло, а фари машинки спалахнули.
Рокі насторожив вуха й голосно гавкнув. Потім він плазом прослизнув під диван.
За мить Рокі почав задкувати. У зубах він тримав машинку, а хвіст гупав по підлозі.
Рокі вибрався назовні й поклав машинку Міші на долоні. «Ми знайшли її!» — вигукнув Міша.
Міша обійняв Рокі за шию. Потім машинка знову покотилася килимом веселими колами.
«Ми зробили це разом», — сказав Міша й поцілував мокрий ніс Рокі. Рокі поклав підборіддя йому на коліно.
Машинка стояла між ними — чиста й готова до нової пригоди. Міша легенько штовхнув її вперед.
