Малюк біг за синьою метеликом. Лапки тонули в яскравому моху. Ліс став тихішим і тихішим.
Метелик сів на срібне листя і зник. Малюк озирнувся — дерева були однакові.
Малюк знайшов маленьку пташку. Вона заплуталась у лозі. Одна крила була зігнута.
«Не хвилюйся, я тобі допоможу», — прошепотів він.
Малюк нёс пташку вздовж стежки, сяючої квітами. Квіти освітлювали шлях.
Пташка тихо цвіркала, мов дзвіночки. Стежка розділилась на три.
Раптом пташка розправив крила і полетіла. Вона кружляла над ним.
Вона сіла на сяючу гілку і заспівала. Голос лунав чітко і дзвінко.
Малюк йшов за пташкою. Пісня звучала як ліхтар у темряві.
Він побачив свій нору. Вона була сплетена з гілок верби.
Малюк притиснувся до пташки. Вона ніжно клюнула його вушко.
Місячне світло лягло на мох. Вуса Малюка здригнулись від щастя.